Протягом досить довгого часу Центральна рада не мала у краї надійної військової опори, чому сприяло і те, що Тимчасовий уряд у серпні 1917 р. вивів наш край із сфери управління української влади, і миролюбна позиція української влади. Та загострення політичної боротьби і зусилля більшовиків щодо організації червоногвардійських загонів примусили національно-патріотичні сили розпочати створення власних військових формувань. Вони отримали назву «вільне козацтво» і складалися з куренів (полків). Військові формування уряду отримали назву гайдамаків.
Одними з перших зібрань вільних козаків почали створювати у Кривому Розі прихильники Центральної ради після закінчення липневих дій 1917 р. Спочатку в цьому процесі домінували добровільні засади. Масове створення гайдамацьких загонів припадає на осінь 1917 p., коли стала очевидною неминучість збройного протистояння української влади та більшовиків.
Зустрівшись із прямою збройною протидією більшовиків, українська влада спробувала впровадити загальну мобілізацію як основу формування масової армії. Проте цей захід був неефективним. У влади не було відлагодженого апарату, який би міг здійснити мобілізацію. Мобілізоване населення, як правило, швидко розходилося по домівках. Так, мобілізовані у с. Покровське (Покровський район) у гайдамаки чоловіки через тиждень повернулися додому.
Крім того, війська з примусово мобілізованого населення були ненадійними і часто переходили на бік ворога. Наприклад, у Нікополі у найбільш критичний момент протистояння на сторону більшовиків перейшли солдати 4-ї гайдамацької сотні 2-го Запорозького куреня. Подібний епізод трохи пізніше відбувся і в Катеринославі. Усе ж уряду УНР за короткий термін удалося створити достатньо боєздатну армію. На початок листопада 1917 року ЦР та її місцеві органи влади стягнули тільки до Катеринослава близько трьох полків вільного козацтва.