загрузка...

Одна з найважливіших особливостей людей — їхня мобільність, що проявляється, зокрема, у переміщенні в географічному просторі. Тому деякі фахівці вважають географію населення галуззю науки, що вивчає просторову мінливість демографічних і недемографічних особливостей сукупностей людей, а також соціальні та економічні наслідки, спричинені їхніми зв’язками з комплексом умов, що існують на певній території.

Географічний аналіз, заснований на статичному принципі «заснулої людини» (тобто такої, яка постійно перебуває на одному місці), може служити лише першим наближенням до дійсності.

Отже, з теоретичної точки зору поводження людей у просторі —це проблема більш широка й більш високого  рангу, ніж статичні системи розміщення і просторових співвідношень.

У географічних дослідженнях населення розглядається двояко: статично (як узята в цей момент часу сукупність просторових властивостей угруповань людей) і в динаміці (як сукупність змін у межах одиниць дослідження й супутніх їм трансформацій у просторових відносинах, зумовлених поняттям поводження в просторі).

Це дає можливість уточнити предмет дослідження географії населення. Його складають територіальні й просторово-часові особливості динаміки, складу, розміщення населення й населених пунктів. У цій науці виокремлюються два взаємозалежні напрями: дослідження населення й дослідження населених пунктів, а також їхніх мереж і систем. При цьому проводяться дослідження найрізноманітніших територіальних одиниць — від світу в цілому до окремих адміністративних одиниць і населених пунктів.

Через вирішальне значення соціальних факторів у проблемах географії населення ця дисципліна належить до групи суспільногеографічних наук. Найбільш тісними є зв’язки цієї дисципліни всередині економічної та соціальної географії, а також із фізичноюгеографією, країнознавством і картографією. Будучи суспільною наукою, географія населення має міждисциплінарний характер і в деяких випадках використовує дані суміжних наук — як географічних, так і негеографічних.

У розробці наукових теорій і виявленні законів, що пояснюють спостережувані факти, географія населення не лише спирається на статистичні особливості досліджуваних явищ, але й використовує суспільні, економічні й біологічні закони, тому вона тісно пов’язана з такими суспільними науками, як демографія, геодемографія, антропологія, етнографія, соціологія.

Демографія — наука про закономірності відтворення населення, його залежність від характеру соціальних, економічних, природних умов, етнічного та релігійного складу населення.

Використовуючи дані статистики, ця наука вивчає компоненти відтворення населення як масові соціальні процеси; досліджує закономірності й фактори, що визначають або істотно впливають на такі явища людського життя, як народжуваність, смертність, шлюбність і припинення шлюбу (показники розлучень), відтворення подружніх пар і родин (відтворення населення як єдність цих процесів); досліджує зміни вікової, статевої та сімейної структур населення, взаємозв’язок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальної кількості населення і родин.

Застосовуючи статистичні, математичні, а також власне демографічні методи (поздовжній і поперечний аналіз поколінь, метод таблиць дожиття, плідності, шлюбності, математичні моделі населення), ця наука розробляє теорію відтворення населення.

Відомості, які отримує демографія, використовуються для опису, аналізу і прогнозування демографічних процесів і демографічних структур, планування трудових ресурсів.

Соціальна демографія (соціологічна демографія) — наукова дисципліна, що формується на стику соціології й демографії та вивчає взаємозв’язки демографічних і соціальних процесів. Соціальна демографія відрізняється від власне демографії аспектом досліджень: перша вивчає відтворення населення переважно на мікрорівні, розглядаючи структуру родини, родинні відносини, особистість, а демографія — на макрорівні — населення в цілому або його великі групи. Тому в соціальній демографії основна увага приділяється дослідженню соціальних норм, демографічних установок, демографічного поводження та його факторів.

Як предмет демографії можуть розглядатися соціальні, економічні, біологічні та інші закономірності відтворення й розвитку населення, динаміка його якісних і кількісних змін у часі та просторі (смертність, народжуваність, шлюбність, показники розлучень, міграція).

На межі географії населення та демографії виникає новий напрям наукових досліджень — геодемографія. Вона вивчає геодемографічні обставини, що визначаються відносинами між сукупністю демографічних процесів і структур із соціальноекономічними умовами та чинниками, що історично склалися на певній території.

Антропологія — наука про походження й еволюцію людини, утворення людських рас і нормальні варіації фізичної будови людини. Як самостійна наука вона сформувалася в середині ХІХ ст. Основні розділи антропології — морфологія людини, вчення про антропогенез, расознавство. Із середини ХХ ст. посилено розвивається комплекс дисциплін, об’єднаних назвою «біологія людини» (вивчення фізіологічних, біохімічних і генетичних факторів, що впливають на варіації будови й розвитку людського організму).

Етнографія — наука про етноси (народи), що вивчає їх походження, розселення, побут і культуру.

Соціологія — наука про закони розвитку суспільства як цілісної системи, про окремі соціальні інститути, процеси, соціальні групи та сукупності людей, взаємовідносини особистості й суспільства в процесі життя і трудової діяльності, закономірності масового поводження людей.

Рекреаційна географія — науковий напрям у географії, що вивчає територіальні (географічні) закономірності й особливості діяльності людей, спрямованої на відновлення і розвиток фізичних і духовних сил (відпочинку, туризму тощо). Вона перебуває на стику географії населення, географії сфери обслуговування, медичної та фізичної географії.

Медична географія — галузь медицини й географії, що вивчає природні й соціально-економічні особливості різних територій з метою виявлення їх впливу на стан здоров’я населення, виникнення і географію поширення окремих захворювань.

Крім того, безпосереднє відношення до географії населення мають статистика, економіка праці, вивчення трудових ресурсів та їх використання.

Статистика — галузь знань, у якій викладаються загальні питання збирання, вимірювання й аналізу масових кількісних даних. Статистика розробляє спеціальну методологію дослідження й обробки матеріалів: масові статистичні спостереження, а також метод угруповань, середніх величин, індексів, балансовий метод, метод графічних зображень.

На підставі статистичних даних або ж їх реконструкції за іншими джерелами здійснюється опис кількості населення, його вікового, статевого, шлюбного й сімейного складу, а також тенденцій демографічних процесів у конкретних умовах місця й часу. Часто ця інформація подається в порівнянні з іншими територіями й періодами часу. Такий опис дає уявлення про демографічну ситуацію, під якою розуміють стан демографічних процесів у певний момент часу, що є етапом аналізу довгострокових тенденцій розвитку населення.

У науці використовується поняття «демографічне поводження». Це етнокультурні й соціальні особливості відтворення населення, що визначаються традиціями, моральними нормами й установками.

Під час дослідження просторових особливостей різних сукупностей людей географія населення запозичує визначення з інших наук. Наприклад, із соціології, демографії та права взято визначення понять «родина», «національність» і «громадянство», з демографії та економіки — «домашнє господарство», з етнографії — «народності», «плем’я», з антропології — «раси».

Найбільш проста і поширена форма обміну інформацією між географами й фахівцями інших дисциплін — картографічне зображення різних даних про населення, узагальнених за тим чи іншим його територіальним угрупованням. Представники інших наук одержують від географів також пояснення впливу природного середовища на досліджувані цими науками процеси та явища.

Сукупності людей сприймаються географами насамперед у їх розміщенні; також їх цікавлять рух людей у просторі й просторові відмінності особливостей населення. Розгляд проблем населення з просторової точки зору, або так званий просторовий підхід, є головною особливістю географії населення.