Мета. Розглянути процес перетворення християнства на державну релігію імперії Римської; показати роль християнства в розвитку європейської культури.
Очікувані результати. Після уроку діти зможуть: скласти уявлення про основні етапи перетворення християнства на релігію держави Римської імперії; спробувати визначити причини появи різних течій у християнстві; усвідомити вплив християнства на розвиток культури та філософії.
Основні терміни і поняття. Аріанство, Вселенський собор, каТоли цизм, православ’я.
Тип уроку. Комбінований.
Структура уроку
1. Організаційний момент
2. Актуалізація опорних знань
3. Вивчення нового матеріалу
— Константин І та відношення щодо християнства.
— Церковні Собори. Виникнення течій у християнстві.
— Християнство — релігія держави Римської імперії.
4. Закріплення нових знань
5. Підсумки уроку
6. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда за питаннями.
1. Що спільного було в політиці Діоклетіана і Константина?
2. У яких сферах суспільного життя Константин проводив полі тику, що відрізнялася від політики Діоклетіана?
Робота над завданням.
Порівняти системи управління, що існували в Римській імперії,— принципат і домінат.
Завдання може виконуватися індивідуально і в ході колективної роботи, найкраще оформити його у вигляді схеми на дошці.
Зразок схеми
| Принципат | Домінат |
| Рання Римська імперія | Пізня Римська імперія |
| Імператор «перший» у складі сенату, длада сенату поступово обмежувалася. | Посилення влади імператора, сенат утратив роль колективного органу влади. |
Аналізуючи виконання завдання, учитель підкреслює, що основ¬ною відмінністю домінату і принципату було зміцнення влади імператора. Посиленню ролі імператора згодом сприяла і християнська церква, бо християнство за Константина набуло статусу державної релігії.
Запитання на повторення.
- Де і коли виникло християнство?
- Назвіть передумови виникнення християнства.
- Як були організовані перші християнські громади?
- Які зміни відбулися в християнських громадах у 2-3 ст.?
Учитель підводить учнів до висновку: до 4 ст. християн-
Християнська церква стала багатою і впливовою. Вона відігравала суттєву Я роль в управлінні імперією. Саме єпископи, а не полководці організовували опір варварам. Корінні зміни у відносинах між християнською церквою та імператорською владою відбулися за Константина.
III.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Константин І та його відношення до християнства.
Розповідь учителя.
Константин, як і інші імператори 3 ст., залишався язичником, послідовником бога Сонця. Але в 312 року н. е., напередодні вирішаль¬ної битви зі своїм суперником у боротьбі за престол Максенцієм, Константан побачив сон, у якому йому з’явився Христос і звелів ! написати на щитах його війська грецькі літери ХР — перші літери свого імені. Наступного дня Константан побачив у небі хрест, що закривав сонце, і напис: «Цим знаком переможеш». Після поразки Максенція Константин урочисто в’їхав до Рима. Наступного року він видав едикт, яким визнавалася рівноправність християнської релігії та язичницьких культів, а потерпілим від переслідувань хрис¬тиянам поверталося конфісковане майно.
Константин оголосив себе намісником Христа на землі й став активно брати участь у диспутах і дискусіях. У такий спосіб він прищеплював християнству ідеї державної релігії, які стверджували, що імператор має священний статус і релігійний авторитет.
2. Перші собори. Виникнення течій у християнстві.
Розповідь учителя.
Кількість християн після проголошення християнської церкви державною збільшилася принаймні вдвічі. Дедалі більшого значення в церкві стали набувати організаційні та догматичні питании, які хвилювали християнські громади. За вирішення цих питані., що мали не тільки церковне, але й загальнодержавне значення, тс пер узялася держава. У 325 року н. е. Константин скликав у місті Нікеї перший загальноримський (Вселенський) церковний собор, куди були запрошені представники всіх провінцій. Приводом до скликання собору стала єресь (секта) Арія, пресвітера єгипетсько) єпархії. Гострим питанням християнської догматики в той час було питання про двоїсту природу Бога-Сина Христа, який був водночш і Богом, а також людиною. Арій заперечував рівність Бога-Сина і Боїті Отця. Константин бачив у вченні Арія небезпечну ідею применшені ня не тільки авторитету Бога-Сина, але й узагалі всякого авторите ту, як небесного, так і земного. Щоб уникнути повторення подібніїх суперечок, на соборі був вироблений канон віри, відомий під назвою «нікейського символу віри»: Свята Трійця — — єдина, вічна; усі три особи Трійці рівні.
У 381 року н. е. в Константинополі був скликаний другий Вселен ський собор, що підтвердив нікейський символ і засудив аріанство та інші єресі.
3. Християнство — релігія деоржави Римської імперії.
Робота зі схемою.
У ході розповіді вчитель коментує схему, що виконується на дошці або підготовлена заздалегідь.
Становлення християнства
Розповідь учителя.
Після другого Вселенського собору язичницькі храми та їхні слу¬жителі були позбавлені привілеїв і державних субсидій. Символ ста-
рого Риму, статуя Перемоги, була винесена із сенату. Відтоді почи¬нається історія християнської державної церкви. У V ст. християнська церква розпалася, подібно до імперії, на дві половини — західну і східну. Вона являла собою велику матеріальну силу. Економічну основу церкви складали церковні маєтки.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
Бесіда вчителя назапитаннями.
— Чому змінилося ставлення державної влади до християнської церкви?
— Що спільного було в організації управління християнською церквою та структурі влади країни Римської імперії?
— Коли відбувся розкол християнської церкви на два напрями?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Вчитель говорить заключне слово.
5. У 313 року н. е. імператор Константин узаконив християнство.
6. Константин прагнув зберегти єдину державу, тож йому потрібна була сильна і єдина церква.
7. У 394 року н. е. християнство змінило статус релігії державної Римської імперії.
8. У християнській релігії посилювався розкол між двома напрямами: католицизмом і православ’ям.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
- Опрацювати текст параграфа.
- Підготуватися до переказу однієї з біблійних притч.
