Отже, середземноморські греки мали певне уявлення про Північне Причорномор’я часів колонізації. Це знайшло відображення у міфах, періплах та періегесах, де йшлося головним чином про природні особ­ливості та міфологічні уявлення самих греків. Згодом відомостей про цей край накопичувалося щораз більше і більше. Міста були відомі як торговельні партнери — постачальники переважно сільськогоспо­дарської сировини, риби, шкіри, рабів та споживачі ремісничої про­дукції, прикрас, виробів мистецтва, вина, оливкової олії та ін. Вельми цікавими є знахідки в Ольвії та Херсонесі постаментів для статуй, у написах на яких згадуються такі відомі скульптори, як Пракситель, Полікрат, Стратонід. Тобто смаки шанувальників творів мистецтва були досить вибагливими:

Численні торговці, мореплавці із Середземномор’я мали мож­ливість особисто спостерігати життя населення північнопричорно- морських міст. Вже сам факт попиту на досить широкий асортимент товарів культурного призначення сприяв античному іміджу жителів далекої ойкумени.

Взагалі середній культурний рівень населення північнопричорно- морських міст мало чим поступався рівню греків Середземномор’я. Вільне населення північнопричорноморських міст отримувало таку ж освіту, як і мешканці Греції. З написів відомо, що п Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Ґоргшпії, Танаїсі діяли гімнасіі. де займалися не тільки фізичними вправами, а й освітою молоді. Про масову пись­менність свідчать численні графіті на посуді: присвяти, побажання, шкільні вправи (окремі літери та склади), інколи цілі послання, а також знахідки стилів. Ще одним дуже цікавим свідченням масової письмен­ності є приватні листи, вирізьблені на свинцевих пластинах, де йдеться про звичайні повсякденні справи. На Березані та в Ольвії знайдено близько десятка таких листів.

У       вихованні значна увага приділялася спорту: п’ятиборству, кулачному бою, верховій їзді, стрільбі з лука та ін. У спортивних змаганнях досягали видатних результатів, про які навіть згадувалось у державних написах. Так, в одному з ольвійських декретів відзначається, що Анаксагор, син Демагора, пустив стрілу на 282 оргії (521,7 м). У змаганнях брали участь і державні діячі: архонти, страте­ги, агораноми.

Мешканці Північного Причорномор’я добре володіли лічбою, яка базувалася на десятковій системі, але цифри позначалися літерами грецького алфавіту за двома системами: аттічною та іонійською. Вони також користувалися поширеними в Греції системами вимірів довжини, площини, рідини, сипучих тіл, ваги і грошей. їхній календар, у якому було 12 місяців по ЗО і 29 днів, що в певні роки потребувало включен­ня додаткових місяців та днів, відповідав грецькому, хоча назви місяців у різних полісах могли відрізнятися. Початок нового року припадав приблизно на середину липня.

В античному світі були відомі досить визначні північнопричорно- морські діячі в різних галузях культури і науки. Це херсонеський істо­рик Сіріск (III ст. до Н.Х.), географ (?) Діонісій Ольвіанський (І ст. до Н.Х.), боспорські філософи Смікр та Дифіл (остання третина IV ст. до Н.Х.), а також Стратонік (кінець І — перша половина II ст. н.е.). Відомі й деякі вчені — вихідці з Північного Причорномор’я, які меш­кали у Греції. Це філософи Біон Борисфеніт (III ст. до Н.Х.), Сфер Боспорський (ПІ ст. до Н.Х.), історик Посидоній Ольвіополіт (III — перша половина II ст. до Н.Х.). У переліку учасників музичних змагань у Дельфах згадується як учитель музики боспорянин Ісіл. Судячи з наявності в Північному Причорномор’ї театрів, храмів, скульптурних зображень та інших місцевих витворів мистецтва, в тому числі при­кладного, тамтешні поети, архітектори, музики, письменники, пензлярі були добре знайомі з надбаннями сучасної їм грецької культури. Про це свідчать знахідки теракотових театральних масок місцевого виробниц­тва (трагічних і комічних), зображення на стелах і в розписах склепів музик та їхніх інструментів: кіфар, флейт, лір, труб, а також високоху­дожні монументальні розписи боспорських склепів, численні знахідки скульптури місцевого виробництва, архітектурні деталі тощо. Зберег­лися й літературні пам’ятки — у вигляді епітафій та графіті, які свідчать про обізнаність північнопричорноморських греків з основами віршуван­ня. Особливо цікаві знайдено в Херсонесі та на Боспорі.

“Ксанфе, сину Лагоріна, прощай,

Мандрівник, ховаю собою я Ксанфа, який Втіхою батька був, неньки-Вітчизни красою.

Знався на таїнстві Муз, бездоганний у сонмі співдрузів,

Серед усіх юнаків у пошані, як світлої зірка краси.

В битві за батьківську землю згубив його заздрий Арей,

Сліз дарунок гіркий залишивши самотнім батькам.

О, якщо більше Плутону, ніж вам, дістаються на радість

Діти, навіщо ви в пологах мучитесь, жони, тоді?”

Така віршована епітафія, присвячена Ксанфу, була зроблена на херсонеській стелі римського часу.

Завдяки такому культурному розвитку Північне Причорномор’я було досить відоме у Греції. Згадки про нього з’являються вже у старших логографів (істориків, які передували Геродоту та Фу- кідіду), зокрема в Гекатея Мілетського. Від них до нас дійшла через єпископа Євсевія (IV ст.) і єдина точна дата заснування у 647- 646 pp. найпершої в Північному Причорномор’я апойкії — Борис- фена (поселення на о.Березань). Більше того, вже у першій половині

ст. до Н.Х. мілетський філософ Анаксімандр склав карту світу, де були зображені мілетські колонії та ріки. Гекатей Мілетський допов­нив та уточнив цю карту. Північне Причорномор’ї знайшло певне відображення і в творах грецьких драматургів: Есхіла, Софокла й особливо Евріпіда — автора “Іфігенії у Тавріді”, трагедії, дія якої відбувається в Північному Причорномор’ї. Згадки про цей регіон, зокрема Боспор, є і в промовах афінських ораторів: Лісія, Ісократа, Демосфена, Есхіна, а також у творах з географії, медицини, філо­софії, зоології, ботаніки.

Відомості про Північне Причорномор’я містяться і в інших авторів, причому не тільки в географів (зокрема в Страбона чи Птолемея), а й у таких, як Полівій, Діодор Сицилійський, Пліній Старший, Аппіан, Помпоній Мела та ін. Особливе значення у висвітленні ранньої історії Північного Причорномор’я і, зокрема, Скіфії має “Історія” Геродота, котрий, за твердженням деяких дослідників, у V ст. до Н.Х. відвідав Ольвію. Четверта книга цієї праці присвячена історії скіфських племен, зокрема походові перського царя Дарія на скіфів, легенді про скіфсько­го царя Скіла, який мав у Ольвії палац. Знаходимо тут і опис Північно­го Причорномор’я.

У Ісократа та Демосфена певною мірою характеризуються торго­вельні стосунки Боспору та Афін. Полібій (II ст. до Н.Х.) подає досить точний опис Чорного моря, у Діодора Сицилійського (друга половина І ст. до Н.Х.) знаходимо відомості про найдавнішу історію Скіфії та про Боспорське царство в V-IV ст. до Н.Х.

Досить докладно описано узбережжя Понту в Страбона (1 ст. до Н.Х. — І ст.), який хоча й не бував у цих місцях, але широко використовував праці своїх попередників. Він пише про кіммерійців, клімат, природу та населення Скіфії, докладно описує Крим, зокрема

Херсонес, Керченський півострів з Пантікапеєм та іншими містами, Азовське узбережжя, Східне Причорномор’я.

Дані про Причорномор’я ми зустрічаємо і в більш пізніх авторів. Так, дуже важливе значення для характеристики Ольвії на рубежі сто­річ має промова ритора з Віфінії Діона Хризостома, який відвідав Ольвію в 99 р. Це також “Географія» Клавдія Птолемея (II ст.), праці Помпонія Мели (середина І ст.) та Плінія Старшого, котрий у “При­родничій історії” дає географічні та етнографічні зведення про Скіфію та грецькі колонії.

загрузка...