Первісне суспільство — період від появи на Землі першої люди-ti и (2 млн років тому) до утворення держави (5 тис. років тому), передував виникненню держави.
І етап. Ранній —• етап праобщини (становлення).
Первісне стадо (праобщина) — група людей, пов’язаних єдиним походженням, спільним захистом від небезпек і спільним добуван-ним їжі. Праобщина налічувала 20-40 осіб, очолював її найсильні-іпий, влада ватажка була беззаперечною. Знаряддя праці були примітивні, продуктивність праці низька, існувала фактична рівність.
ІІ етап. Середній — етап родової общини (зрілість).
Рід — це об’єднання людей, що мають спільних предків та ведуть ■ цільне господарство. Органами самоврядування виступали загальні іібори, деякі владні функції виконували воєначальники.
III етап . Пізній — етап протоселянської общини (розклад).
Плем’я — об’єднання декількох родів, які проживають на одній і ериторії. Замість зборів всіх членів роду проводяться збори чоловікін. Влада поділяється на світську, військову, релігійну.
Особливості первісної суспільної влади:
1. Влада, тобто певна система підпорядкування між людьми, здатність і можливість впливати на поведінку людей за допомогою різних засобів, носила суто суспільний характер, виходила від родової громади, від усіх дорослих членів роду.
2. Старійшини, воєначальники обиралися зборами членів роду, здійснювали владні функції під його контролем, у будь-який час могли бути зміщені зборами.
3. У соціальному розумінні влада була безпосередньо суспільною (не існувало спеціального апарату управління та примусу).
Ця система соціального управління отримала назву первісна демократія.
Життя первісної людини висувало необхідність у певних нормах, які б регулювали суспільні відносини. Першими такими правилами стали мононорми. Мононорми (monos — єдиний + norma — правило) — єдині для всіх членів суспільства правила поведінки, які складалися на основі ритуалів, міфів, звичаїв і мали характер обов’язків.
Норми первісної моралі — це правила поведінки, що характеризували ставлення первісної людини до добра чи зла, правди чи несправедливості, культу поваги до пращурів, до слабших, хворих та знедолених.
Первісні звичаї — правила поведінки, що історично складалися протягом довгого часу їх неодноразового застосування та увійшли у звичку первісних людей і здійснювалися ними добровільно.
Первісні традиції — це різновид звичаїв, що характеризувалися певною програмою дій. Наприклад, традиційні види діяльності щодо: лікування хворих (вигнання духів); вирощування та збирання урожаїв (танець дощу); військових перемог (демонстрація трофеїв); прийняття у члени роду (одягнення спеціального одягу, виголошення присяг) тощо.
Релігійні норми — це правила поведінки первісних людей стосовно віри у богів чи одного бога (наприклад, віра у загробне життя, ритуали захоронения померлих тощо).
Первісні заборони (табу) — це такі правила поведінки людей, які забороняли певні дії первісній людині.
Захищали ці норми сила звички, підтримка їх старшими членами роду та примус (вигнання, тілесні покарання).
Ознаки соціальних норм первісного суспільства:
— вони складалися стихійно, існували виключно у свідомості людей і передавалися з покоління в покоління усно;
— провідним засобом регулювання була заборона;
— права та обов’язки члена родової громади складали єдине ціле;
— норми поведінки забезпечувалися всім колективом громади, а не спеціальним апаратом примусу, який був відсутнім у первісному суспільстві.
