Кожен з нас різною мірою ознайомлений з історією Украї­ни, Росії, Білорусії, Польщі, Сер­бії та інших слов’янських держав. Проте далеко не кожен розуміє зміст, що ховається за цитатами давньоруських літописів, і уявляє, наскільки величною державою була Київська Русь, і що фунда­ментом її була Древня Русь, іс­торія якої сягає часів легендар­ної Антлантиди.

Як же сталося, що нащадки русів, а саме так називав себе на­род Древньої та Київської Русі, забули про своїх великих пращу­рів, до того ж не змогли знайти порозуміння між собою.

Давні греки і візантійці ще півтора тисячоліття тому назива­ли русів антами. Слово «лан» означає велике поле, територію. З використанням цієї основи створені назви Дойчланд, По­ланд, Голланд та інші. Давні на­роди перелічених країн в кельт­ських джерелах звуться «народа­ми Богині Дани».

У Давній Русі для виховання справжнього (наукового) світо­гляду людини використовувалась наука, що називалась релігією і містила текст про створення сві­ту, — Біблію, зі сторінок якої ми дізнаємося про походження лю­дини та створення світу, Божі за­повіді. В руських церквах цю на­уку називали православієм, у по­буті вживалися термін «руська наука». Релігія є класичною нау­ковою дисципліною, без якої не­можливо виховати повноцінну особистість.

Знаннями з релігії володіли мудреці русів — волхви. Діти в Древній Русі навчалися в школі з 7-ми до 18-ти років і лише у 25 визнавались повністю дієздатни­ми. Руси виховувалися за принци­пами рівності, братства і щастя всіх його членів. Вони не мали царів, владні функції виконували ради (віче) всіх рівнів. Ради при­значали уповноважені ними ор­гани для забезпечення діяльнос­ті місцевих та загальнодержавних структур.

Нечесність, кримінал, нарко­манія та інші гріхи людства вва­жалися недоступними і не були властиві русам. Древні руси були тим першим народом на землі, що за визначенням сучасної науки складався з так званих кромань­йонців (розумних людей), на від­міну від тих народів, які були нащадками дітей Адама і Єви і яких наука називає неандерталь­цями, тобто дикими людьми. Згідно з текстом про створення світу та людини, кроманьйонці — це гібрид Богів і дочок диких лю­дей — «великаны, іздревлє славні люди».

Саме руси були пращурами давніх єгиптян, індійців, китайців і багатьох інших цивілізованих народів. В історичних докумен­тах цих народів розповідається про значну роль у їх розвитку ви­хідців з Давньої Русі.

З біблейських текстів відомо, що в найдавніші часи на всій зем­лі існувала єдина мова і єдина релігія Тих (за текстом — Господь Бог та Сини Божі), хто створив людину і подарував їй знання.

Сучасне християнство, яке тисячу літ тому силою запрова­джував на Русі князь Володимир (Русь мечем хрестив), не може не викликати непорозуміння хоча б через наказ Володимира скинути в Дніпро статую Бога Перуна, тобто того самого Іллі, до якого звертався по допомогу розіп’ятий Ісус.

Звичайно, в ті часи через без­перервні набіги на Русь орд азі­атських загарбників значна час­тина знань з релігії волхвами була втрачена, про це сказано, напри­клад, у Велесовій книзі. Але для чого треба було нищити рештки цих знань та заміняти їх тими вигадками, на яких побудоване християнство, однозначної відпо­віді немає.

Християнство, яке привлас­нило собі назву руської науки (православіє), мало свою ахіле- сову п’яту. Оголошення людини (Ісуса) Богом суперечило поло­женням тексту про створення світу та людини, тому замість Старого Заповіту було створено Новий Заповіт. Але Євангельсь­кі тексти, на відміну від релігії, яка є класичною науковою дис­ципліною, написані як звичайні­сінькі літературні твори, з дода­ванням вигадок та фантазій їх ав­торів. Протягом майже трьохсот років між християнами йшли су­перечки щодо правдивого існу­вання Ісуса і тільки на Нікейсь- кому соборі в 325 році простим голосуванням з перевагою в один голос було прийнято основний канон християнства. Всі, хто не визнавав цей канон, оголошува­лись єретиками. І хоч всі Єван­гелія за рішенням собору відпо­відним чином були відредагова­ні, в першій главі Євангелія від Іоана говориться «Бога ніхто не бачив ніколи». Слід також зазна­чити, що саме через недоскона­лість текстів Нового Заповіту та їх неоднозначне тлумачення (чого в науці принципово не може бути) християнство розді­лилось на безліч конфесій, які до того ж ворогують між собою. Але хіба можуть бути такі супе­речки, наприклад, між матема­тиками?

Творці наукового соціалізму (комунізму), які розробляли свою ідеологію всупереч христи­янству, загалом рухались в пра­вильному напрямку, адже спира­лись на логіку, психологію та ді­алектику, але припустилися іншої помилки — ввели до свого вчен­ня концепцію Ф.Енгельса про походження людини від мавпи.

Оголосивши її абсолютно науко­вою і визначаючи сучасний стан людства вершиною його розвит­ку, вони перекреслили всю попе­редню історію людства. Криза сучасної комуністичної ідеології пояснюється саме цими помил­ками.

Послідовники Маркса, Енге­льса та Леніна оголосили хрис­тиянство лжевченням та «опіу­мом для народу», а свою власну ідеологію «єдино вірною та все- перемагаючою наукою». В Мос­кві був знищений головний храм християн, а на його місці розпо­чалось будівництво гігантського хмарочоса, у верхній частині яко­го планувалось встановити вели­чну постать нового ідола — Ле­ніна. Тільки війна з фашизмом завадила більшовикам реалізува­ти свої плани

Парадоксом того, що відбува­лось, було те, що християнство на Русі привласнило собі назву давньої релігії русів — правосла­віє, а марксисти-ленінці стали називати свою партію та ідеоло­гію комуністичною; саме так на­зивали давні греки суспільство Гіпербореї (Давньої Русі), яке будувалось за законами релігії — науки древніх русів. Тобто, в обох ворогуючих між собою ідеологічних течіях правильними були лише назви, а от зміст цих ідеологій був далекий від справж­ньої науки русів. Князь Володи­мир зробив надзвичайно грубу помилку, коли вибрав з усіх дію­чих тоді вір візантійську, та ще й назвав її «справжнім правосла- вієм».

Ленін зробив абсолютно вір­ний висновок, що християнство непридатне для розбудови су­спільства. Ленін чітко вказав на те, що нормальне суспільство мо­жна збудувати лише на засадах на­уки, до того ж сформулював ви­моги до справжніх комуністів: «Комуністом можна стати лише тоді, коли збагатиш свою пам ’ять знаннями всіх багатств, створених людством».

Християни та марксисти-ле- нінці припустилися грубої по­милки — вони проігнорували фундаментальні закони релігії,

а саме, текст про створення сві­ту та людини і першу Божу за­повідь «Не сотвори собі кумира, крім Бога, і не поклоняйся йому», яка забороняє творити будь-яких ідолів. Сучасна людина у своїх діях повинна керуватись розу­мом, подарованим їй Богом. Текст про створення світу та людини чітко вказує, що для того щоб людина навчилась роз­різняти добро і зло, вона пови­нна керуватись деревом знань (наукою) та деревом життя (до­свідом). У сучасному розумінні це теорія та практика. В нашо­му суспільстві, де науці, освіті та культурі відведена роль най­мички, а основним законом су­спільства став принцип «Не об­дуриш, не проживеш», пересічній людині дуже важко зрозуміти, що саме ігнорування законів науки призвело до краху числен­ні держави та цілі цивілізації на нашій планеті, в тому числі Цар­ську Росію та Радянський Союз, які керувались вигадками замість справжньої науки.

Доти, доки сучасні церкви не повернуться до справжнього пра- вославія, а політики не змінять марксизм-ленінізм, націоналізм, лібералізм та інші вигадані ідео­логії на справжнє світоглядне вчення, яким є релігія русів, су­спільство буде нездатним до роз­витку.

Щодо мови русів, то в перві­сному вигляді це була мова Бо­гів, батьків людства, яка спочат­ку була єдиною на планеті і зва­лась ведичною. Згодом всі наро­ди поступово почали створювати свої власні мови. Суперництво народів між собою призвело до безкінечних війн та переселень різних племен. Пізніше племін­ний устрій почав змінюватись на державний. Руси ж з самого по­чатку мали державний устрій. Цьому навчили їх Боги, які жили разом з людьми, поки не поки­нули землю.

Для нас, нащадків русів, най­більш цікавим є те, як змінюва­лась мова наших пращурів. Ще за часів Київської Русі всі руси, яких стали називати слов’янами, без проблем розумілися між СО­ бою. Проте захоплення різними гілками християнства, а також мусульманством, призвело до поділу колись єдиної і могутньої Русі. Введення християнства Володимиром уже в центрі Русі не лише зупинило, а й приско­рило цей процес розпаду — по­чалися справжні війни між ка­толиками Польщі та православ­ними України і Московської Русі. Московські царі намагали­ся об’єднати усі руські землі, саме цього ж прагнули польські королі й українські гетьмани, не полишаючи думку повернути Києву його історичну роль. Те саме відбувалось і за часів ра­дянської влади і під час розвалу СРСР. Тепер усі частини колись могутньої держави русів незале­жні, мають свої мови, але в Україні йде запекла боротьба між прихильниками української та російської мов. Напевне оби­дві сторони не знають навіть того, що російська мова була створена, як книжна, саме в Києві, а Петро І вводив її в Мо­скві, як частку «южнорусской культури». Цією київською мо­вою почала розмовляти вся ін­телігенція Росії.

Київ з давніх-давен вважався святим містом, у біблейських те­кстах він згадується як «Святили­ще Боже». Давні тібетці та інду­си називали його Гелон — місто сонця, єгиптяни — Метрополем, батьком міст. Це було місто Бо­гів і людей. На знімках з космосу на місці Києва легко побачити голову Бога, який започаткував це місто. Більшість з нас навіть не усвідомлюють, в якому леген­дарному місті вони живуть. В дав­ні часи до Києва вели святі шля­хи з усіх кінців Землі.

Ще три тисячі років тому Київ, обгородившись високими земляними валами (їх зараз на­зивають Зміїними), стримував натиск численних азійських заво­йовників, а ще задовго до цього з руських земель в різні кінці Зем­лі йшли посланці Русі, щоб на­вчати тамтешні народи цивілі­зації.

Велесова книга розповідає нам про те, як з Далекої Індії повер­

тались на Батьківщину руси-ко- лоністи разом зі своїми родича­ми індусами. Перейшовши Рай- ріку (Дніпро), вони попрямува­ли далі, до Карпат, на вільні зем­лі. Так був започаткований народ,

гібрид русів та індусів, яких ста­ли називати гали (чорняві). Гіб­рид русів та іранців дістав назву кельти. Далі гали і кельти вже самостійно почали освоювати Європу. Гали пішли на територію сучасної Франції та Італії, кель­ти — сучасної Німеччини та Ан­глії. З Італії гали попали в Малу Азію, в Галатію та Галілею. Час­тина галів залишилась на землях русів наприклад у Галичі, який за часів Київської Русі називався ще Чорною Руссю. Згадаймо україн­ські пісні про чорняву Галю та чорнявого Іванка.

Родом з Галілеї був Ісус та всі його найближчі сподвижники, тому не випадково, що саме один із них — Андрій Первозванний пішов на пошуки Царства Божо­го і таки знайшов його. Але в ті часи Київ уже був знищений чис­ленними ордами загарбників. Та Андрій знав, що руська земля та її столиця невмирущі.

Давні руси заснували безліч міст — Трою, Баальбек, Єруса­

лим тощо. Латини (етруски) — це колоністи-руси, на основі знань яких виникла антична культура Греції та Риму. Перші племена германців звались хрусками. Дав­ні євреї беруть свій початок від

русів, й у наш час у словниках руські імена Іван, Марія тощо вважаються давньоєврейськими, що вказує на походження давніх євреїв від русів.

Наука все розставила на свої місця. Усі народи виявилися ро­дичами, то ж чи варто продовжу­вати сварки між собою, тим більше безглуздими видаються сварки між русами.

Боги подарували людству науку під назвою релігія, за якою всі повинні жити, оскіль­ки закони релігії є обов’язкови­ми для кожної людини і діють так само невблаганно, як і за­кони фізики.

За законами релігії людство розвивається по спіралі. Черговий виток цієї спіралі, за передбачен­ням древніх текстів, закінчуєть­ся в наш час. У календарі майя вказано навіть точний час — 21 грудня 2012 року. Тільки від людства залежить, розвиватися на більш високому рівні, чи йти зам­кненим колом.

загрузка...