Мета: охарактеризувати особливості внутрішньої і зовнішньої політики американських адміністрацій 60-90 років XX ст., описувати роль провідних політичних діячів цього періоду, пояснити причини загострення внутрішньополітичної боротьби у 70-ті pp., визначити суть «рейганоміки»; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, критично мислити, робити висновки, працювати з різноманітними історичними джерелами інформації; висловлювати особисту точку зору; виховувати в учнів зацікавлення історією. Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент уроку
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда
- Які наслідки мали президентство Трумена та Ейзенхауера для країни?
- Як би ви діяли задля подолання проблем країни в післявоєнний час?
- Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Для США 60-ті роки були періодом масштабного впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, значної структурної перебудови в економіці, а також подальших змін у галузі найманої праці. Економічна демократія, конкуренція, стимул персонального матеріального інтересу відкривали широкі можливості для наукових пошуків і їх негайної реалізації у виробництво.
Для сучасних Сполучених Штатів Америки характерним стало потужне поширення неексплуататорської (у традиційному розумінні цього поняття) власності на знаряддя та засоби виробництва, коли власник і працівник нерідко виступають як одна особа.
III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Учитель. У 1960 р. президентом США було обрано представника Демократичної партії 43-річного Джона Кеннеді. Син мільйонера, дипломата, католик за віросповіданням, Дж. Кеннеді під час Другої світової війни був офіцером флоту США, а в повоєнний час — членом палати представників. Він переконував американців в тому, що лише він зможе подолати кризу в країні.
Заручившись підтримкою своєї сім’ї і, зокрема, братів (один — міністр юстиції, другий — сенатор), президент оголосив програму «Нові рубежі» як продовження лінії Рузвельта. У цей час Америка переживала не найкращі часи: за темпами зростання виробництва США відстали від Західної Європи та Японії, безробіття сягало 7 %, падала конкурентоспроможність американських товарів. «Ми прийшли до керівництва країною після 7 місяців кризи, 3,5 років стагнації, 7 років в’ялого економічного зростання, 9 років падіння фермерських доходів», — говорив новий президент.
Перемога Дж. Кеннеді на виборах пожвавила реформаторську діяльність. Було вжито заходів для стимулювання економічного зростання.
Суть нової програми полягала у відродженні Америки як світового лідера за рахунок розширення функцій держави в економіці та зменшенні інфляції. В її основу було покладено ідеї неолібералізму (неокейнсіанства) економістів Дж. Гелбрейта і Геллера.
Багатообіцяюча кар’єра Дж. Кеннеді була несподівано перервана: 22 листопада 1963 р. у Далласі його було вбито. До сьогодні так остаточно і не з’ясовано, хто вбив президента і хто стояв за спиною вбивць. Новим президентом США став Лін дон Джонсон.
Робота з таблицею
Учні заповнюють таблицю, опрацьовуючи відповідний текст підручника.
Висновок. Друга половина 60-х років стала для США роками перелому. Завершився цикл підйому в економіці, який у ринковому господарстві, як правило, чергується зі спадом виробництва. Подальше зростання державних витрат загрожувало диспропорціями в економіці. Почалося зниження виробництва, і президент Джонсон вимушений був збільшити податки та скоротити на 6 млрд доларів федеральні витрати. Ширилося невдоволення серед населення.
Учитель. У 70-ті роки XX ст. президентами США були Р. Нік- сон (1968-1974), Дж. Форд (1974-1976), Джеймс Картер (19761980).
Матеріали до уроку
Учитель. На чергових президентських виборах 1972 p. Р. Нік- сона було обрано президентом на новий термін. Зрештою, демократи, як і в 1968 р., здобули перемогу на виборах до конгресу, зберігши стійку більшість в обох його палатах. «Поділене правління» — виконавча влада належала республіканцям, а законодавчу контролювали демократи — породжувало чимраз більшу напруженість між цими владними структурами. Як і його попередники, Р. Ніксон прагнув розширення президентських повноважень. Не раз він діяв в обхід законодавчого органу. Роздратовані цим палати конгресу нерідко «провалювали» внесені президентом законопроекти (зокрема, стосовно урядових асигнувань) та пропоновані ним кандидатури на урядові посади, а президент, у свою чергу, часто-густо накладав вето на ухвалені палатами законопроекти.
Найбільш рельєфно протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади проявилось у так званій «уотергейтській справі». Під час виборчої кампанії 1972 р. у штаб-квартирі Демократичної партії, що розміщувалася у вашингтонському кварталі Уотергейт, поліція затримала групу зловмисників, які намагалися встановити підслуховуючу апаратуру. Спочатку на цей, здавалося б, дріб’язковий епізод не звернули особливої уваги, і він анітрохи не перешкодив Р. Ніксону здобути перемогу. Однак після виборів було оприлюднено факти про те, що президент і його найближче оточення не тільки були поінформовані щодо згаданої акції, але й всіляко намагалися затушувати цей неприємний інцидент. Вибухнув гучний скандал, ця справа стала предметом розслідування у Конгресі та вищих судових інстанціях.
Що ж до самого Р. Ніксона, то слідство у його справі зайшло так далеко, що конгрес розпочав процедуру імпічменту — усунення президента з обійманої ним посади. За такої ситуації Р. Ніксону не залишалося нічого іншого, як піти у відставку (серпень 1974 p.), наступним президентом став Дж. Форд.
Попри те, що «уотергейтська справа» була не просто роздута засобами масової інформації, а й спрямовувалася політичними колами, зацікавленими у «поваленні» Р. Ніксона, тим не менше, ця кампанія сколихнула всю американську громадськість. У ширшій перспективі вона пішла на користь суспільству: розслідування «уотергейтської справи» засвідчило непохитність засад американської демократії й те, що у правовій державі ніхто не може безкарно зловживати владою, у тому числі й президент.
Дж. Форд «амністував» Р. Ніксона, якому загрожував судовий процес. Громадська думка піддала за це нового президента гострій критиці. Не дуже вдалою виявилася и економічна політика Дж. Форда. Не найкращим чином складались його відносини з конгресом.
На президентських виборах 1976 р. переміг кандидат від Демократичної партії Джеймс Картер — колишній губернатор штату Джорджія. Він наголошував на своїй непричетності до корумпованої вашингтонської верхівки, афішував близькість до простолюду, побожність (за віросповіданням — баптист), підкреслював важливість дотримування у політиці високих моральних норм і правил. Після виборів до конгресу демократи зберегли більшість в обох палатах.
Запитання
- В одній зі своїх промов Кеннеді говорив: «Не питайте мене, що для вас зробила Америка, а спитайте себе, що ви особисто зробили для Америки». Як ви розумієте це висловлювання?
- У чому виявилося загострення внутрішньополітичної боротьби у СІЛА в 70-ті роки?
Учитель. На роки президентства Дж. Картера припало особливе нарощування Радянським Союзом своєї військової могутності, розширення ним військово-політичного впливу в деяких державах Африки і навіть Латинської Америки. Дж. Картера американці звинувачували в тому, що його адміністрація дозволила СРСР випередити Сполучені Штати в гонці озброєнь, тим самим розширивши
свою експансію у світі. Президентові дорікали, що його реакція на радянське вторгнення в Афганістан була недостатньо рішучою. Відтак за Дж. Картером закріпилася репутація слабкого і невдалого президента.
На виборах 1980 р. перемогу здобув представник Республіканської партії Рональд Рейган, людина, яка відновила міць СІНА і залишила помітний слід в її історії.
►► США у 80-90-х рр. Рейганоміка
Біографічна довідка про Р. Рейгана
(Її заздалегідь готує учень.)
Політика, яку почав проводити Р. Рейган, дістала назву «рейганоміка», складовими якої були: підтримка приватного бізнесу, зменшення соціальних виплат, зменшення податків на доходи до
7 %, мілітаризм.
Робота з таблицею
Робота з історичними джерелами
Зі спогадів Р. Рейгана про початок свого президентства (Р. Рейган. Жизнь по-американски. — М., 1992. — С. 11-12.)
«У 1981 р., коли я посів президентське крісло у Білому домі, американські військові м’язи були настільки атрофовані, що на-
ша здатність успішно відбити можливу атаку з боку Радянського Союзу була дуже сумнівною: винищувачі не літали, бойові кораблі не плавали, бо хронічно не вистачало запчастин. Наші кращі сини і доньки полишали військову службу, моральний стан добровільної армії перебував в занепаді; наше стратегічне озброєння — ракети і бомбардувальники (основні наші сили стримування) — десятиліттями не модернізувалася. У той же час Радянський Союз створював свою воєнну машину, яка загрожувала перевершити нашу на будь- якому рівні.
Мені хотілося сісти за стіл переговорів, щоб покінчити з цією безглуздою політикою «взаємного гарантованого знищення», але для цього Америці, насамперед, потрібно було збільшити свою воєнну міць. Тоді ми могли б вести переговори з Советами з позиції сили, а не слабкості».
«Багато з того, що було зроблено за період мого президентства, принесло мені глибоке задоволення, але понад усе я пишаюсь економікою… Без економічного відродження Америка не могла знову здобути впевненість у собі і досягти колишнього рівня. Тільки оздоровлення економіки могло створити для нас такі можливості».
Із прощального виступу-звернення до нації Р. Рейгана
«Сполучені Штати знову поважають у світі і звертаються до них за керівництвом… Ми прагнули змінити країну, а змінили світ… Країни в усьому світі тепер звертаються до вільного ринку і до свободи слова і відходять від ідеологій минулого… Демократія — велике благо — також має і високу продуктивність… У цьому десятилітті ми пройшли великий шлях, і ми трималися разом у бурхливому морі. І наприкінці ми разом наближаємося до місця нашого призначення… І я можу сказати, що ми змінили ситуацію».
Запитання
- Чим Р. Рейган мотивував необхідність переозброєння армії?
- Які кроки були здійснені для реалізації стратегічного задуму
Р. Рейгана?
- Чи вдалося йому досягти поставленої мети?
«Ірангейт» — політичний скандал, суть справи якого полягала в тому, що США таємно, через посередників, постачали зброю і запасні частини одному зі своїх головних ворогів — Ірану, який вів війну з Іраком. Отримані кошти йшли на фінансування бойових загонів «контрас», що вели боротьбу проти сандиністського (прорадянського, прокубин- ського) режиму в Нікарагуа. Цей скандал ледь не коштував Рейгану президентського крісла.
IV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
- Визначте суть «рейганоміки» й охарактеризуйте її результати.
- Порівняйте економічну політику президентів Кеннеді та Рейгана.
- Чому, на ваш погляд, Рейган назвав СРСР «імперією зла»? Які факти зовнішньої і внутрішньої політики радянського керівництва спричинили таку думку?
Висновок. У 1988 р. Р. Рейган залишає наступникам процвітаючу країну. Позитивні зрушення в житті США були закріплені після приходу до влади республіканця Д. Буша, який продовжив курс Р. Рейгана.
V. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника.