Факти:
Позиції українських політичних сил Наддніпрянської України та західноукраїнських земель щодо війни. Перебіг воєнних дій на території України. Діяльність австрійської та російської адміністрацій у Галичині- Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
Дати:
серпень 1914 р. — утворення Головної української ради, формування легіону Українських січових стрільців, створення Союзу визволення України.
Персоналії: Г. Бобринський, К. Левицький.
Поняття та терміни: «Світова війна», «Союз визволення України», «Голов-на українська рада», «Галицько-Буковинське генерал-губернаторство».
Ви повинні вміти:
• розпізнавати на картосхемі військові події на території України в 1914 -1916 роках;
• характеризувати територіально-політичні плани та наміри ворогуючих держав щодо українських земель, еволюцію позиції українських політичних сил у питанні війни, соціально-економічне та суспільно-політичне становище населення впродовж війни, динаміку змін у свідомості різних соціальних верств українського суспільства;
© визначати соціально-економічні та політичні наслідки війни для українського суспільства.
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ПРЕТЕНЗІЇ ЩОДО УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.1 серпня (19липня за cm. ст.) 1914 року спалахнула Перша світова війна, у вир якої було втягнуто 38 країн з населенням понад 1,5 млрд осіб, тобто 75 % населення земної кулі. Кожна країна, що приймала ухвалу про вступ у війну (за винятком Сербії, Бельгії і Люксембургу, на яких напали), переслідувала власні цілі. У великих держав основні цілі були однаковими: переділити вже поділений світ, перерозподілити колонії, завоювати нові ринки збуту й джерела сировини.
Аристократична й бюрократична верхівка Німеччини прагнула досягти панування в Європі і в усьому світі. Завдавши воєнної поразки Франції та Росії, кайзер та. його оточення планували анексувати в них величезні шматки території з метою створення Великої Німеччини. Російську імперію теж. передбачали розчленувати й утворити ряд країн-са-телітів, цілком залежних від Великої Німеччини. У цих розрахунках фігурувала й Україна.
Австрійські імперіалісти не думали про світове панування. Однак і в них на випадок перемоги у війні були певні плани щодо територіальних прирощень, зокрема за рахунок українських земель Російської імперії, на які не претендувала Німеччина. Погляди їхні насамперед були спрямовані на Волинську й Подільську губернії, тобто регіони, що становили у 18 ст. частину території Речі Посполитої.
Російські імперіалісти претендували на всі українські землі у складі Австро-Угорщини. Вони називали Східну Галичину, Закарпаття й Північну Буковину «исконно русскими территориями».
Австрія та Росія наввипередки схиляли Румунію вв’язатися у війну. За це австрійці обіцяли їй Бесса-рабію, включаючи населений українцями Хотинський повіт. Росія від імені Антанти обіцяла набагато більше за рахунок Австро-Угорщини. Російські дипломати протягом двох років з’ясовували з Бухарестом питання про те, де має пролягати межа між румунською та російською частинами Буковини -по річці Серет чи по річці Прут. Румуни виявилися
більш наполегливими, і Північна Буковина набула в погоджених дипломатичних документах звичних тепер обрисів.
ПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ТА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ЩОДО ВІЙНИ. 1 серпня 1914р. у Львові зустрілися керівники найвпливовіших українських партій Галичини — паціопал-де*мократ Кость Леви-цький, радикал Михайло Павлик і соціал-демократ Микола Ганкевич. Керівники трьох партій перебороли свої розбіжності й утворили координаційний центр — Головну українську раду. Головою Ради став К. Левицький, його заступниками — М. Гапкевич і М. Павлик. Рада мала обстоювати інтереси українців в Австро-Угорщині.
6 серпня Рада закликала тих, хто не підлягав мобілізації, добровільно вступати до лав Українських січових стрільців. Рада об’єднала управління всіма стрілецькими й січовими організаціями в єдину Українську бойову управу, яка мала опікуватися створенням національних бойових підрозділів. Ішлося пе про національні підрозділи імператорсько-королівської армії, а про українське формування, що повинне було політично підкорятися Головній українській раді.
У перші дні війни емігранти з Наддніпрянської України у Львові створили свою політичну організацію. Це були Дмитро Донцов, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Микола Залізняк, Мар’ян Мелеиевський і Олександр Скоропис-Йолтуховсь-кий. Організація вважалася позапартійною й була названа Союзом визволення України (СВУ). ГІа-ціонально-політичното платформою СВУ оголошувалася державна самостійність України. Формою правління повинна була стати конституційна монархія. Прагнення до монархії було незвичайним для соціалістів, якими вважали себе всі члени СВУ. Реалізацію своїх прагнень вони пов’язували з поразкою Росії у війні. Діяльність СВУ привернула увагу німецького уряду, який ухвалив не перешкоджати їй. СВУ розгорнув активну роботу серед сотень тисяч військовополонених у таборах Австро-Угорщини й Німеччини. Він домігся створення для українців окремих таборів, посилав туди вчителів та інструкторів, створював у них бібліотеки, аматорські гуртки, освітні курси. У багатьох таборах був налагоджений випуск газет і журналів.
ПЕРЕБІГ ВОЄННИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В 1914 р. ПОЧАТОК РОСІЙСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В ГАЛИЧИНІ.
На Південно-Західному фронті 18 серпня розпочався успішний наступ 8-ї армії генерала О. Брусилова. 23 серпня 1914 р. почалася грандіозна Галицька битва: по обидва боки боролися вісім армій, понад сто дивізій, більше як 1,5 млн солдат і офіцерів. Битва тривала більше місяця й закінчилася розгромом австро-угорських військ. З вересня фактично без бою впав Львів, через день був зайнятий Галич. Австрійці відступили за ріку Сян. Російські війська блокували головну фортецю Австро-Угорщини — Перемишль і вийшли до річки Висл-о-ка, за 80 км від Кракова. Були зайняті вся Східна і частина Західної Галичини, майже вся Буковина. Австрійська армія втратила 400 тис. солдат, зокрема 100 тис. — полоненими.
На завойованих територіях було утворено генерал-губерпаторство в складі чотирьох губерній -Львівської, Перемишльської, Тернопільської та Чернівецької. Микола II призначив військовим генерал-губернатором графа Георгія Бобринського. Царський намісник усюди насадив військову адміністрацію: на чолі повітів поставив повітових начальників, па чолі міст — градоначальників з-поміж служилої російської знаті; сільські гміни (громади) очолили старости з офіцерів царської армії. У краї почали жорстко втілювати політику русифікації. Усі українські школи перетворювалися на російськомовні, при цьому польські школи безперешкодно функціонували. Були закриті всі українські журнали й газети, замість них подекуди засновувалися видання російською мовою.
ПЕРЕБІГ ВОЄННИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В 1915-1917 pp. Єдиним вагомим для Петрограда результатом багатомісячних боїв було взяття Перемишля в березні 1915 р. Російським військам дісталися в цій фортеці величезні запаси і багатотисячний гарнізон — 120 тис. солдат і офіцерів австро-угорської армії. У квітні 1915 р. у Львові й Перемишлі побував Микола II, щоб ознайомитися з новопабутими землями. Незабаром, однак, російська армія була змушена спішно відступити. При цьому вона вивозила з краю все цінне. У червні 1916 р. відповідно до плану, розробленого командувачем Південно-Західного фронту О. Брусиловым, чотири армії (714 тис. солдатів та офіцерів) одночасно прорвали оборону противника. Галичина й Буковина ‘знову були окуповані російською армією.
БОЙОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ. Після складання присяги в Стрию на початку вересня 1914 р. легіон новобранців-добровольців УССів відбув у закарпатські села Ґоронда та Стра
бичів неподалік Мукачева. Тут здійснено реорганізацію стрілецьких сотень та куренів. До кіпця вересня останні підрозділи УСС відправлені на фронт. Австрійське командування, планувало використати УСС для оборони карпатських перевалів, тож наприкінці вересня на Ужоцькому перевалі та біля села Верецькі Вижні відбувся перший бій УССів.
Від грудня 1914 р. УСС виконували розвідницьку службу в Карпатських Бескидах.
У січні наступного року австрійські війська розпочали наступ у Карпатах. На початку березня УСС зайняли позиції на схилах гори Маківки. Бої за неї не припинялися протягом двох місяців. На початку травня підрозділи УССів відвели з бойової лінії. На Маківці загинули 42 січовики, 76 було поранено, 35 потрапило до полону.
Наприкінці серпня 1915 р. курені УССів вступили в бій в подільських степах між Серетом і Стри-ііоіо. У листопаді реорганізований полк УСС на чолі з Грицем Коссаком спинив наступ росіян на Бережани. Всю зиму 1915 р. до травня 1916 р. полк УССів перебував у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньою роботою.
У ході Брусилівського прориву влітку 1916 р. цісарське командування прикрило січовими стрільцями найважливіший відтинок фронту — шлях з Під-гаєць на Бережани на Тернопільщині. Найбільшою бойовою операцією в історії стрілецтва стала битва на Лисоні: лише 150 стрільців і 16 старшин вирвалися з оточення. На фронт під Бережани полк повернувся в лютому 1917 р.
