«Досліджуємо, відкриваємо, пізнаємо
за допомогою слова»
Позакласна робота з української літератури
Матеріали для проведення науково-практичної конференції
«Тарас Шевченко на Волині. Волинь у творчості Шевченка»
Позакласна робота з літератури є обов’язковим складником літературної освіти школяра. Вона захоплює красою художнього слова і можливістю виявити себе, свій інтелект, емоції, обдарованість. Продовжуючи виховувати словом в позаурочний час, учитель-словесник розвиває творчі здібності школярів, бажання самостійно досліджувати українське письменство.
Пошуково-дослідницька робота підвищує пізнавальну активність школярів, їхній інтерес до процесу навчання, самостійність. Діти вчаться бути уважними, виділяти головне, важливе, зіставляти, порівнювати, робити логічно власні висновки, давати оцінку явищам, висловлювати судження, оформляти свої спостереження в мовному плані образно, добираючи потрібні вислови. Пошукова робота як вид діяльності розвиває в дітей пізнавальний інтерес до предмета, самостійне, усвідомлене сприйняття дійсності, критично-оцінювальне ставлення до неї, формує міцні, глибокі знання, науковий світогляд і забезпечує високий рівень навченості учнів
Сучасній українській школі, крім суто традиційного навчання, необхідні методи, прийоми, завдання, форми занять, що дають змогу учневі не репродуктивно сприймати нове, а спонукають самостійно здобувати знання, творчо все це опрацьовувати.
Мій педагогічний стиль – співпраця, співтворчість, що дає більше можливостей для самостійного мислення, пошуку, дослідження.
В позакласній роботі належне місце займає краєзнавча робота у формі пошуково-дослідницької діяльності. У 9 класі, вивчаючи творчість Тараса Шевченка, доцільно досліджувати питання «Тарас Шевченко і Волинь». Матеріалами пошуково-дослідницької роботи є документальні факти про перебування Шевченка на Волині, також літературні твори про Волинь. Учні з величезним задоволенням вивчають історію літературно-мистецького життя рідного краю. Така пошукова експедиція допомагає не тільки поглибити знання з літератури, але й надихає до творчості, тобто до участі у творчих конкурсах про Тараса Шевченка. Крім цього, дослідники виявляють бажання відвідати Шевченківські місця.
З дев’ятикласниками цікаво провести науково-практичну конференцію «Тарас Шевченко на Волині. Волинь у творчості Шевченка», де запропонувати учнівські дослідження, презентації про перебування Шевченка на Волині.
Матеріали для проведення науково-практичної конференції
«Тарас Шевченко на Волині. Волинь у творчості Шевченка»
Дослідження 1. «ТАРАС ШЕВЧЕНКО І КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ»
1845 року грудня 10-го дня, Тимчасова комісія для розбору давніх актів на зборах своїх, розмірковуючи про способи для успішного ходу знань і вважаючи необхідним зробити для цього деякі зміни в своєму складі, пропонує:
«Всепокірно просити Київського воєнного, подільського і волинського генерала – губернатора запросити художника Академії Тараса Шевченка у звання співробітника комісії для знімків з предметних малюнків».
1846 року 21 вересня Тарас Шевченко одержує розпорядження Археографічної комісії про виїзд до Кам’янець-Подільської і Волинської губернії з метою змалювати стародавні архітектурні пам’ятки та зробити фольклорні й етнографічні записи.
Кінець вересня 1846 року – Шевченко виїжджає на Поділля й Волинь.
3-го жовтня – під час подорожі зупиняється в Кам’янці-Подільському.
Жовтень – листопад 1846 року – відвідує Почаїв, Кременець, Дубно, Острог, Корець, Берестечко, Новоград-Волинський та інші місця Волині.
Перша половина листопада 1846 року – повертається з Волині.
«Виїздивши вздовж і впоперек Волинь і Поділля і діждавшись у Житомирі осіннього болота, щасливо вернулися в Київ».
Презентація 1.
Дослідження 2. «Ймовірні шляхи Тараса Шевченка на Волині»
Похмурої і дощової осені 1846 року випала Тарасові Григоровичу Шевченкові мандрівка на Волинь. Тоді, після закінчення Петербурзької академії мистецтв, він був вільним художником і працював на Україні. Спочатку поет побував у Кам’янці-Подільському, звідти приїхав до Житомира, тогочасного губернського центру, де повинен був полагодити деякі формальності, адже поїздка його була службовою.
Він не міг не зупинитися у древньому Корці. Це тихе містечко з величними руїнами середньовічного замку князів Корецьких виглядало досить мальовничим і романтичним. Щоправда, про минувшину нагадували тут лише напівзанедбані руїни, загалом же Корець був звичайним, рядовим провінційним містечком, а в народній пам’яті лиш де-не-де збереглися оповіді про зруйнування замку військом козацьким під проводом Богдана Хмельницького, про татарські набіги, від яких не раз потерпав колись Корець…
Наступний відрізок шляху привів Шевченка до Острога. Уже на під’їзді його увагу привертали величні, горді руїни колись могутнього родового гнізда князів Острозьких, які багатством і славою мірялися з самим польським королем. У Острозі Тарас Шевченко детально оглянув споруди Замкової гори і, очевидно, замалював їх. Пізніше він назвав їх «похмурими свідками минулого»
Від Острога через проміжні станції Гульча й Варковичі Кобзар дістався до Дубна. У дорозі зупинявся також під Гульчею (нині с. Гільча Здолбунівського району) аби напитися води із джерела, яке в народі вважається чудодійним. Воно і понині є тут, неподалік шляху, відновлено над ним і капличку на честь св. Миколая, яка існувала і в часи Шевченка.
У Дубно поет, ймовірно, затримався на день-два. Це місто було повітовим центром, мало ряд цінних пам’яток старовини, насамперед замок-палац Острозьких, кілька старих монастирів і церков. Міські пейзажі Дубна теж досить мальовничі, особливо вигляд на замок, тож Шевченко і тут, напевно, брав до рук етюдник.
Після Дубна дорожній краєвид став урізноманітнюватись, з’явилися на ньому віддалені гори, які наближалися в міру наближення до містечка Кременця.
Гадаємо, що не міг Кобзар не побувати на місці вічного спочинку героїв Берестечка. Непрямим свідченням цього є поезія, написана пізніше на цю тему. («Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле»), у якій глибоко і влучно виражені думки і переживання поета на цьому святому для кожного українця місці:повертався Шевченко тим же шляхом – через Вербу до Дубна, далі на Острог, Корець і Житомир. Але на зворотному шляху доводилося поспішати, бо наближалась пора осінньої негоди, яка могла б унеможливити подорож. Адже мандрував Шевченко невеликою кінною бричкою, зупиняючись на поштових станціях, де перепрягали коней. Він завершував мандрівку наприкінці жовтня, «змірявши уздовж і впоперек Волинь і Поділля».
Спілкуючись із нашими краянами, Шевченко пізнавав їх життя, настрої, звичаї. Серед дослідників поширена думка, що дорогою до Почаєва Шевченко на кілька днів завітав до містечка Вишнівця. Поета справді могло зацікавити родинне гніздо князів Вишневецьких. Саме тут народився засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький (Байда). А князь Ярема Вишневецький збудував тут у 1640 році міцний кам’яний замок, який через вісім десятиліть, за наказом останнього представника згаданого князівського роду Михайла Сервація, перебудували на розкішний палац на кшталт резиденцій французьких монархів..
Однак сам Шевченко у своїх творах не згадує про Вишнівець. На думку відомого шевченкознавця, професора Національного університету «Острозька академія» Петра Кралюка, автора монографії «Волинь та Поділля в житті Тараса Шевченка», Кобзар побував у цьому містечку вже після відвідин Почаєва.
Презентація 2.
Дослідження 3.
«Почаївська лавра у сприйнятті Шевченка»
Основною метою подорожі Кобзаря на Поділля та Волинь було відвідання Почаївської лаври й замальовка її видів. Шевченко прибув до Почаєва не пізніше 20 жовтня. Принаймні, цим числом були датовані записи в його робочому альбомі народних пісень, зокрема, «Гиля-гиля», селезень…», уривка пісні «Ой швець коло мене…»
У той час, коли приїздив Шевченко до лаври, тут архімандритом був Григорій (Микола Немоловський) – веселий, добродушний чоловік. Про це свідчить «Автобіографія Костомарова»
Існує версія, ніби Шевченка поселили в архієрейському будинку, де розміщували найповажніших гостей. Цей будинок зображений на двох акварелях, намальованих Шевченком у Почаєві. Однак, більш вірогідною видається думка, що Кобзар поселився в новому, відкритому в липні 1846 році, будинку для прочан. Він розміщувався біля підніжжя пагорба при в’їзді до лаври. У ньому, окрім загальних номерів, були й окремі кімнати, одну із яких могли відвести Шевченку. Очевидно, з цього будинка він виконував акварель «Почаївська лавра зі сходу».
Як свідчить колишній столяр Почаївської лаври Іван Сидорович Станкевич, він бачив в книзі для почесних гостей цього будинка власноручний підпис Шевченка і дописку «На храм три рубля серебром подаю»
Не виключено, в Шевченка все таки був вибір – поселитися в архієрейському будинку чи будинку для прочан. Він вибрав друге. Можливо, щоб відчувати себе більш незалежно.
Шевченко мав зробити для Археографічної комісії малюнки Почаївської лаври – передусім її зовнішній та внутрішній вигляд, а також вигляд з тераси на околиці. Для Шевченка це не було складним завданням. Подібні роботи він неодноразово виконував.
Діяльність Тараса Григоровича Шевченка в Почаєві не звелася лише до малювання Почаївської лаври. Тут він записав низку народних пісень – вони мали жартівливий, жартівливо-ліричний характер.
Почаїв, без сумнівів, справив значне враження на Кобзаря. Це містечко й далі фігурує у його творах. Так, героїня поеми «Петрусь»(1850) їде молитися Почаївський богоматері. Сюди ж прямує і герой повісті «Варнак». (1855-1856).
Для Шевченка Почаїв був символом української релігійної традиції. Те, що Кобзар з повагою ставився до релігійних традицій як українського, так і інших народів, засвідчують не лише його поезії, а й картини та малюнки.
Перебування Шевченка в Почаєві справило на нього неоднозначний вплив. Місцевий монастир для Кобзаря був святинею традиційної української релігійності. І в цьому сенсі він його шанував.
Презентація 3.
