Біля стін столиці Ассирії — Ніневії

  Спробуємо уявити собі, який вигляд мала столиця «світової» ассірійської держави в VII ст. до нашої ери Високі жовтуваті стіни Ніневії, увінчані східчастими зубцями, височать над водами каламутної жовтої річки. Тут, на сухому півдні, мало таких широких річок, хоч у нас, на півночі, ми б назівали її невеликою річкою — ширина її не перевищує її 150 метрів. Це Тігр. Уздовж річки тянуться низькі вербові кущі, які позначають лінію берега, подекуди підходять ліворуч і праворуч арики. Між ними — поля ячменю та пше-ниці, місцями городи й сади. Око відпочиває на зелені. Трохи далі сонце вже випалило широкі месопо-тамські степи, що буйно цвітуть тільки навесні; там суха земля тріскається від спеки, сіра травка вкриває її рідкими кущиками.
З-за кущі видно щогли, високоносі човни, круглі, обтягнуті шкірою «куфи» і плоти «келеки». Бурлаки притягли їх з півдня, з Вавілонії. Човни навантажені різними тюками і великими глиняними посудинами з усілякими товарами. Ніневія — величезний ринок, найбагатше місто Передньої Азії, столиця найбільшої держави, яку будь-коли знав світ до цього. За її високими цегляними стінами, що тягнуться на кілька кілометрів з півночі на південь, живуть десяти тисяч людей. Тут перебуває цар Ассірії — «цар великий, цар сильний, цар всесвіту, цар чотирьох сторін світу». З-за стін піднімаються верхй кількох строкатих східчастих башт, що вважаються житлами божеств. Ассірійські храми — чи не найбагатші в світі.
Стіни ассірійської столиці надзвичайно міцні; до того ж вони підсилені ровами, баштами, додатковими прибудовами, всілякими укріпленнями. Та навряд чи є потреба в таких потужних укріпленнях; адже вже багато років жоден ворог не підступав до стін Ніневії. Правда, кордон сильного Урартського царства звідси недалеко — зразу за близькими синіми горами, звідки цар Сінаххеріб провів у місто кам’яний водопровід.
Біля воріт міста нас зустрічає страшне видовище: в дерев’яних клітках сидять напівголі, брудні, роз-патлані люди з божевільними очима. Один погойдується, гримлячи ланцюгами, другий плює і гарчить на прохожих, третій плаче, закривши обличчя руками, четвертий спить, забившись у куток клітки. Хто вони, ці страшні подоби людини? Це ко-лишні знамениті царі, переможені під час останніх ассірійських походів. Нещодавно цар Ассірії запрягав їх у свою колісницю, коли їздив у храм святкувати перемогу.
Самі ворота зроблені у високій подвійній башті, а всередині башти— невелика площа. Тут ледве можна пройти: товпляться торговці, брудні й обшарпані жебраки, пробираються погоничі з навантаженими харчем ослами. По кутках укладаються угоди: писарі виготовляють документи на глиняних табличках, а свідки прикладають до них свої печатки або нігті. Стоїть багатоголосий гомін, рябіє одяг різних племен і народів.
Внутрішня частина Ніневії не схожа на більшість міст свого часу. Звичайно, і тут є лабіринти вузьких вуличок — проходів між глухими
глинобитними стінами будинків; і тут вулиці захаращені всіляким сміттям і нечистотами, в них риються собаки та свині. Але все-таки від воріт до храмів і від храму до храму ведуть широкі, як на ті часи, прямі вулиці, подекуди навіть вимощені посередині плитами. Цар Сінаххеріб наказав поліпшити пла-нування міст і прокласти ці вулиці. Правда, вздовж нових вулиць немає гарних будинків і дерев; тільки видно глухі побілені стіни та подекуди з дворів звисають крони дерев. Зате віддалік, над метушнею мальовничого натовпу, над вівтарями на перехрестях, над плоскими дахами, де сушаться жовті гарбузи, інжир і виноград, видно високі, прикрашені нішами і виступами білі стіни храмів з багатоярусними баштами і стіни царського палацу.
Палац оточений широким порожнім простором. Він споруджений на високій облицьованій цеглою плат-формі і схожий на фортецю: такі самі високі побілені стіни з баштами, такі самі зубці нагорі й кам’яні брили цоколю. Між двома високими білими баштами з голубими зубцями — арка з обкованими міддю воротами. З арки виступають дві велетенські статуї добрих духів — крилатих биків з людськими облич-чями, з чорними бородами і різнобарвними крилами. Біля входу — вартові в шпичастих мідних шоломах, у коротких туніках під шкіряними латами і високих зашнурованих чоботях, озброєні прямими залізними мечами і довгими списами. Мало хто має доступ у лабіринт внутрішніх палаців і вузьких довгих кімнат з високими стінами. Тут завжди напівтемрява і прохолода (замість вікон — тільки дверні прорізи або невеликі отвори під самою стелею). У парадних кімнатах стіни вкриті кам’яними плитами з по-фарбованими в п’ять кольорів рельєфними зображеннями царських походів і полювань, божеств і демонів. В інших кімнатах у стіни забито мідні гвіздки або гвіздки з випаленої глини, покриті кольоровою поливою, і на них висять розшиті кольорові тканини або мати. Тут живе цар Ассірії — наймогутніша людина світу. Жителі Ніневії можуть бачити його тільки здалека, коли він проїжджає на своїй чудовій колісниці з візником і «третім при царі», під великим зонтом від спеки, у високій шапці, що сяє золотом, у довгому барвистому вбранні, розшитому золотим узором, з випещеною чорною бородою, яка спадає на груди. Мабуть, ми більше знаємо про нього і його життя, ніж знала більшість його підданих, які населяли славне місто Ніневію.
Багатий не лише цар, а й придворні. Давно минули ті часи, коли ассірійські й вавілонські жерці та ш’льможі часів Саргана І або Хамму рані жили в скромних глинобитних будинках, сиділи на підлозі на матах, їли тільки ячмінне вариво :» кунжутною олією та зрідка з бараниною чи рибою і печений на роз-жарених стінках глиняного вогнища лаваш, запиваючи пивом з грубих глиняних кубків, і одягалися в просту шерстяну тканину. Минули ті часи, коли дерев’яне ліжко, двері й табуретка заповідалися дітям і внукам як сімейна цінність; коли два- три раби або рабині — захоплені в поході чужоземці або забрані за борг діти розореного сусіда — працювали і на полі, і вдома, а сам господар не соромився покласти руку на чепігу плуга чи лопату садівника.
Тепер вельможі, воєначальники та жерці Ассірії завішують стіни будинку кольоровими тканинами, сидять за столом на різьблених, прикрашених слоновою кісткою або виливаних мідних табуретках, поверх полотняної туніки вони носять різнобарвні шерстяні тканини з вишивками й дорогою бахромою; жінки прикрашають обличчя тонкими лляними покривалами; на столі — мідний і срібний посуд; потоком ллється дороге урартське або месопотамське вино.
По всій Ассірії розкидані хутори й сільця, де живуть численні сім’ї рабів, які в поті чола свого орють землю, пасуть стада овець, корів і навіть рідкісних ще верблюдів, вирощують виноградники й плодові сади для своїх господарів. Безпечно йдуть по царських дорогах каравани ослів, які везуть у Ніневію ма-лоазійські бронзові вироби, аравійські пахощі, заморські олово та янтар, єгипетське золото, Індійську слонову кістку.
Але разом з багатствами несуться в Ніневію з усіх країн прокляття народів: «Горе місту крові! Все воно повне обману і вбивства!»

загрузка...