План відповіді
1. Любечський з’їзд і утворення князівств і земель.
2. Причини роздробленості Київської Русі.
3. Особливості політичного й соціально-еконо- мічного життя удільних- князівств.
На межі XII—XIII ст. Київська Русь припинила існування як єдина держава.
У 1097 р. у Любечі відбувся княжий з’їзд, що надав поштовх розпаду Київської Русі.?
На її теренах утворилися самостійні князівства: Галицьке, Київське, Волинське, Переяславське,Муромське, Ростово-Суздальське, Чернігово-Сіверське, Смоленське, Полоцько-Минське, Тмутараканське, Турово-Пінське, а також Псковська та Новгородська землі.
Причинами роздробленості держави Київської Русі стали:
1) завершення формування феодальної системи, коли права феодалів і повинності селян були чітко визначені; початок процесу формування державного апарату влади;
2) зростання ролі місцевої землевласницької знаті;
3) посилення економічної та політичної ваги удільних князівств, що перестали платити данину Києву. Удільні князі володіли землею у своєму князівстві, яку обробляли феодально-залежні селяни. Судова влада також належала князю;
4) зниження активності традиційних торгових шляхів (шляху «з варягів у греки»).
Візантійська імперія, що прийшла в занепад, дозволила Венеції вести безмитну торгівлю на своїй території. Хрестові походи дозволили німецьким, французьким та італійським містам вести торгівлю зі сходом по морю, тобто Західна Європа стала здійснювати прямий зв’язок з Візантією і Малою Азією. Київ виявився за головними торговими шляхами.
Князі розуміли важливість розвитку торгівлі у своїх князівствах. Так, посилювалася торгова роль Чернігова, Галича, Новгорода, Смоленська, Полоцька. Торгівля приносила високі прибутки і сприяла зміцненню політичного впливу князівств.
Система державного керування удільного князівства будувалася за принципом васальної залежності. На чолі стояв князь, а місто, де він жив, було політичним центром. Князівство поділялося на волості. Для керування адміністративними одиницями князь призначав посадників, тисяцьких і тіунів, що цілком залежали від князя.
Феодальна роздробленість притаманна не тільки Київській Русі. Це було закономірним етапом розвитку держави в період зміцнення феодальних відносин. З одного боку, феодальна роздробленість призвела до втрати державної єдності, сприяла князівським міжусобицям, зниженню обороноздатності, зовнішнім агресіям; а з іншого боку — підсилила владу князів, сприяла будівництву нових міст, прогресу в сільському господарстві, розвитку культури в удільних князівствах і землях.
Висновок. Феодальна роздробленість була закономірним процесом у розвитку феодальних держав. Вона символізувала новий етап соціально політичних і економічних відносин у князівствах і землях колишньої Київської Русі.
Дати: 1097 р.— Любечський з’їзд князів, XII—XIII ст.— період феодальної роздробленості.
Поняття, терміни, назви: Київська Русь, феодальна роздробленість,
посадник, тисяцький, тіун.?
