Доба Київської Русі представлена яскравою й самобутньою культурою, невід’ємними скла-довими частинами якої були освіта та літера-тура. Слов’янські просвітителі Кирило і Мефодій створили слов’янську абетку — кирилицю й переклали слов’янською мовою церковні книги. Прийняття християнства в 988 р.?
уплинуло на розвиток освіти, сприяло написанню неперевершених літературних творів. У XII ст. стали з’являтися перші рукописні книги, в основному церковного змісту. Книги створювалися й переписувалися в монастирях, що у той час були основними культурними центрами.
У першій половині X ст. Русь і Візантія вже укладали договори в писемній формі. Таким чином, поява писемності сприяла не тільки розвитку освіти та літератури, але і зміцненню міжнародного авторитету Київської Русі.
У період виникнення Київської Русі відбувалося формування української народності — спільності людей, яка формується в процесі злиття різних племен, що мають спільну територію, мову та культуру. Цей процес тривав кілька сторіч. Територією формування української народності
стали Київщина, Переяславщина, Волинь, Поділля, Чернігово-Сіверщина, , Закарпаття, Північна Буковина, Східна Галичина.
Давньоруська мова, що сформувалася на основі старослов’янської мови, використовувалася для написання текстів нерелігійного змісту, при укладанні договорів тощо.
А в повсякденному житті використовувалися діалекти, що склалися на певній території.
На землях Київської Русі виникли два діалекти: наддніпрянський і південно-західний.
У XIII ст. на їхній основі формується єдина українська мова. У «Слові о полку Ігоревім» можна простежити цей процес — зустрічаються окремі українські слова, вирази.
Православна церква і князі піклувалися освітою в Київській Русі. Так, у період князювання Володимира Святославича виникли перші школи при церквах у Києві, Чернігові, Володимирі, Новгороді.
У 1037 р. за участю Ярослава Мудрого при Софійському соборі була відкрита школа, у якій, крім читання і письма, вивчали грецьку і латинську мови, основи медицини, філософські твори. Учні школи могли користуватися бібліотекою, що знаходилася при Софійському соборі.
Такі ж школи виникають і при монастирях: Києво-Печерському, Андріївському в Києві.
Давньоруська писемність створила передумови перетворення усної народної творчості в літературу. У трактаті митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать» автор намагався осмислити місце Київської Русі серед інших держав. Київські князі, будучи високоосвіченими людьми, створювали яскраві літературні твори. Так, Володимир Мономах написав «Повчання дітям», у якому виклав свої політичні, фі-лософські, моральні погляди, висловився про необхідність служіння народові та державі.
У «Слові о полку Ігоревім» описується похід 1185 р. Ігоря Святославича проти половців. Невідомий автор просив князів до єдності в боротьбі з ворогами. Самобутнім явищем літератури Київської Русі були літописи, що фіксували події Київської Русі по роках. Літописи є безцінним джерелом вивчення соціально-
політичного життя Київської Русі. Найбільш відомий — «Повість временних літ», створена літописцем Нестором.
Висновок. Виникнення писемності в Київській Русі мало велике значення для розвитку культури. Процес сформування мови української , що розпочався в XIII ст., відіграв велику роль у формуванні української народності.
Дати: 1037 р.— відкриття школи при Софійському соборі; 13 ст.— формування мови української .
Поняття, терміни, назви: народність, культура, літопис.
Особистості в історії: Кирило і Мефодій, Володимир Святославич, Володимир Мономах, Ярослав Мудрий, .
