План відповіді
- Причини появи, представники, погляди, діяльність москвофілів.
- Причини появи, представники, погляди, діяльність народовців.
- Причини появи, представники, погляди, діяльність радикалів РУРП.
У другій половині ХІХст. західноукраїнські землі знаходилися під владою Австро-Угорської імперії. Революційні події 1848—1849рр., перетворення Австрійської імперії на Австро-Угорську, прийняття Конституції 1867 р. стали головними причинами ак-тивізації суспільно-політичного життя в Західній Україні. Становище української інтелігенції, духовенства та дрібного чиновництва— головних учасників західноукраїнського національно-визвольного руху— було непростим. В українському національному русі було три основні течії: москвофіли, народовці та радикали.
Москвофіли організаційно оформилися в 60-тіpp. ХІХст. Причини появи цієї течії в західноукраїнському суспільно-політичному житті: віра в Росію як рятувальницю від ополячення; культурна та релігійна близькість росіян та українців. Видатні представники москвофілів у Галичині: Д. Зубрицький, М. Качковський, І. Наумович- на Буковині: К. Бо- гатирець; на Закарпатті: А. Добрянський, І.Раковський. Москвофіли вважали, що австрійський уряд зрадив українську верхівку, і бачили порятунок від полонізації (ополячення) в приєднанні до Москви. Москвофіли заперечували існування окремого українського народу та вважали, що галицькі русини (західні українці) є частиною єдиного велико-руського народу. Практична діяльність москвофілів полягала в боротьбі з пияцтвом та створенні братств тверезості, заснуванні наукового «Товариства ім. Качковського», участі в роботі Ставропігійського інституту, Народного дому та «Галицько-Руської матиці». Москвофілами була заснувана політична організація «Руська рада», що мала стати представником всіх місцевих русинів. Москвофілів підтримував російський царизм, який прагнув використати їх як протидію українському рухові.
Зовсім протилежну позицію в суспільно-політичному русі займали народовці. Ця течія виникла да початку 60-х pp. та бажала об’єднати всіх національно свідомих українців для протистояння ополяченню та за
хисту інтересів українців. Видатні представники народовців у Галичині: В. Барвинський, Ю.Романчук, на Буковині: С. Смаль-Стоцький, М. Василько; на Закарпатті: А. Волошин, Ю.Жаткович. Співчували деяким ідеям народовців І. Франко, М. Павлик, М. Драгоманов. Народовці вважали, що вирішити проблеми західних українців можна, лише спираючись на народ. Для цього необхідно підвищити його національну свідомість, захистити мову та літературу та покращити культурно-освітній рівень. Згодом розвивалася ідея необхідності об’єднання всіх українців — західних та східних. Ідеї народовців були відображені в таких періодич-них виданнях, як «Вечорниці», «Буковина», «Справа», «Нива», «Руслан», «Правда». Практична діяльність народовців полягала в сприянні відкриттю у Львові українського професійного театру (1864), наукового товариства «Просвіта» (1868), Літературного товариства ім. Т.Г.Шевченка (1873). Першою політичною організацією народовців стала заснована в 1885р. «Народна рада», яку очолив Ю. Романчук. «Народна рада» перетворилася на представницький орган західних українців та сприяла національному розвиткові Галичини.
У Західній Україні поступово сформувалася радикальна течія.
З діяльністю західноукраїнських радикалів пов’язане створення перших політичних партій в Галичині. Причинами створення політичних партій можна вважати: 1) загальну політизацію національного руху в Галичині; 2) розкол в народовському русі — на прихильників угодовницькій позиції відносно поляків та австрійського уряду та на прихильників радикальної позиції у розв’язанні національного питання. У жовтні 1890 р. радикально настроєні діячі українського визвольного руху створили Русько-українську радикальну партію (РУРП). Партія почала боротьбу з тими представниками національного руху, які пішли на співпрацю з поляками та австро-угорським урядом («новоерівцями»). Радикали прагнули демократизувати суспільне життя, використати досягнення культури та науки для підвищення національної свідомості українців, об’єднання українців в єдину державу. Головною ідеєю РУРП стало об’єднання ідеалів наукового соціалізму з національними інтересами українців. Керівники РУРП — І. Франко, М. Павлик, С. Данилович, Є.Левицький — виступали за передачу землі шляхом її викупу у власність селянських общин, надання селянам кредитів для викупу землі та подальшої сільськогосподарської діяльності. Свої ідеї радикали висловлювали в газетах «Громада» та «Хлібороб». Практична діяльність радикалів полягала у відкритті громадських читалень.
Висновок. Суспільно-політичне життя в Західній Україні було різноманітним та суперечливим. У національно-визвольному русі українців не було єдності, що послабляло його. Поступово національний український рух переходить від культурно-просвітницької роботи до політичної діяльності.
Дати: 1868р.— заснування «Просвіт»; 1885р.— заснування «Народної ради»; жовтень 1890р.— створення РУРП.
Поняття, терміни, назви: москофіли, народовці, радикали, політична партія.
Особистість в історії: Іван Франко.
