Юридичне закріплення повної самостійності України поза СРСР було здійснено Актом проголошення незалежності України, прийнятим Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.
Сутність цього документа полягає в закріпленні трьох головних положень.
1. Проголошувалася незалежність України і створення самостійної Української держави з офіційною назвою «Україна».
2. Встановлювалося, що територія України є неподільною (єдиною) і недоторканною.
3. Закріплювалося, що а моменту прийняття Акта на території України діють виключно Конституція і закони України.
Акт проголошення незалежності України був підтверджений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. і став основою для становлення незалежності Української держави.
Правонаступництво держави — це перехід певних правобов’язків від однієї держави до іншої. Може бути універсальним «бо частковим. Приймається у випадках:
— виникнення нової незалежної держави в результаті національно-визвольного руху;
— створення декількох держав на території попередника цих держав;
— створення нової держави в результаті об’єднання двох і більше держав;
— при територіальних змінах.
Проголошення незалежності України викликало необхідність ухвалення Закону «Про правонаступництво України» (12 вересня 1991 p.). Основні його положення такі:
— з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України (ст. 1);
— законодавство України діє на території України остільки, оскільки воно не суперечить законам Української держави (ст. 3);
— державний кордон СРСР, що відділяє територію України від інших держав за станом на 16 липня 1990 p., є державним кордоном України (ст. 5);
— Україна підтверджує свої зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України (ст. 6);
— Україна є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки (ст. 7);
— Україна дає згоду на обслуговування зовнішнього боргу СРСР станом на 16 липня 1990 р. (ст. 8);
— усі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності постійно проживали на її території, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав і свобод людини кожному громадянину України відповідно до міжнародно-правових актів про права людини (ст. 9).
